Історія села Миколаївка
На березі мальовничої річки Сугоклея, розкинулося село Миколаївка.
Село наше довгий час було центральною садибою колгоспу та сільської ради.
Розташоване за 25 км на південний захід від міста Кіровоград і за 5 км від залізничної станції Шостаківка.
Сільській раді підпорядковані населені пункти Корлюгівка, Шевченкове, Олено-Косогорівка, Українка, та Шостаківка. Як і у всіх селах центральної України, так і навколо нашого села розкинулись неозорі поля, завдяки річці Сугоклея, наші домівки потопають в буйних садах. Із декоративних дерев у нас ростуть листяні види: акація, дуб, ясен, берест, береза, тополя та інші.
На території села знаходиться Миколаївська загальноосвітня школа
І-ІП ступенів, бібліотека з книжковим фондом 5,8 тис. книг, будинок культури, амбулаторія, відділення зв'язку, дитячий садок «Ромашка» , магазини.
Загальна площа населеного пункту становить 147,82 га.
Населення - 418 чол.
Село засноване в кінці XVIII століття.
В 1927 році 14 селянських господарств об'єдналися у ТСОЗ «Червоний сніп», через два роки виник колгосп «Карпенко-Карий».
Поблизу нашого села 135 років тому на місці де тепер шумлять віковічні дуби і стрункі тополі та плодоносить сад серед голого степу І.К. Тобілевич (Карпенко-Карий) заснував хутір, який тепер став філіалом Кіровоградського краєзнавчого музею - визначною історико-культурною пам'яткою України - Державний заповідник-музей хутір «Надія».
Предки родини Тобілевичів по лінії дружини І.К. Тобілевича Надії Карлівни Тарковської і є засновниками нашого села, яке було започатковане в кінці ХУШ ст. Колись земля, на якій розташоване наше село, належало дідусеві Надії Карлівни, Івану Кардасевичу. На цих землях Іван Кардасевич побудував свій маєток, який пізніше обріс селянськими хатами. Це поселення було названо селом Кардашевою. За часів панування Івана Кардасевича була збудована церковноприходська школа, Благовіщенська церква. Землі належали нащадкам родини Кардасевичів до 1918 року. Під час революції земля перейшла в користування селян. Церква була зруйнована а на території виник колгосп «Червоний сніп», а через два роки «Карпенка-Карого».
У с. Корлюгівці народився художник заслужений діяч мистецтв Молдавської РСР О. Ф. Фойницький.
Поблизу Миколаївки розташований філіал Кіровоградського краєзнавчого музею — визначна історико-культурна пам'ятка України, державний заповідник-музей хутір Надія. Тут багато років жив і працював славетний український драматург, актор, режисер і театральний діяч І. К. Тобілевич (Карпенко-Карий).
Сто років тому на місці, де тепер шумлять вікові дуби і стрункі тополі та плодоносить фруктовий сад, серед голого степу заснував І. К. Карпенко-Карий хутір. А з 1887 року, після повернення з трирічного заслання в Новочеркаську, хутір став його постійним пристанищем. Три роки з чималою родиною він жив у батьковій хаті, поки зводився новий будинок. Тут він відпочивав після гастрольних поїздок, працював над літературними творами, займався господарськими справами. На хуторі Карпенко-Карий написав одинадцять п'єс, серед них — кращі свої комедії «Сто тисяч» і «Хазяїн», історичну драму «Сава Чалий».
У різний час тут проживали корифеї українського театру М. Садовський і П. Саксаганський, М. Садовська-Барілотті і відомий артист Д. Мова (Петров).
Війна 1941-1945рр. зруйнувала народне господарство села, культурні заклади були закриті. Німецькі окупанти грабували населення, молодь виганяли на каторгу в Німеччину, люди чинили опір, багато молоді уникли вигнання до Німеччини, ховалися в потайних місцях. Після звільнення села від німецької окупації, населення активно прийнялося за відбудову народного господарства. Основний тягар роботи ліг на плечі жінок та підлітків. Косили хліб косами, жали серпами, звозили хліб коровами та вручну, орали також коровами та волами. Після закінчення ВВв на колгоспних полях появились трактори, комбайни та інша сільськогосподарська техніка. Господарство почало зростати. Назви колгоспу поступово змінювались були такі назви ім. «Димитрова», «XXII з'їзд КПРС», імені «Жданова».
У Великій Вітчизняній війні брали участь 75 жителів села, 45 з них нагороджені орденами і медалями. На честь ЗО загиблих односельців встановлено обеліск Слави.
У роки Великої Вітчизняної війни німецько-фашистські загарбники завдали хутору великої шкоди: зруйнували будинки, знищили багато дерев. У 1956 році хутір Надію оголошено державним заповідником. Меморіальна садиба займає площу близько 10 га. До її складу входять декоративний парк, фруктовий сад, ставок, батькова хата, літературно-меморіальний музей і пам'ятник драматургу. Завідує державним заповідником онук драматурга А. Ю. Тобілевич. Доктором технічних наук став Н. Ю. Тобілевич.
У 1997 році по Указу Президента України Колгоспи було розформовано в КСП потім в ФГ (фермерські господарства), землі розпаювали. Фермерські господарства займаються вирощуванням зернових та технічних культур, мають невеликі ферми, де утримують велику рогату худобу.
В нашому селі народилися і живуть знані трудівники полів, працюють, примножують славу нашої Батьківщини.
